Філіповський Віталій Сергійович
Запорізький національний університет
м. Запоріжжя
Звертаючи увагу на економічну кризу, яка охопила всі сфери української дійсності, вважливе значення в вирішенні проблем, пов’язаних з нею має аспект з’ясування причин, які тим чи іншим чином вплинули на сучасне становище України. Однією з таких причин є політична криза, яка виступає стимулюючим та детермінуючим фактором в сучасному кризовому становищі. Звертаючись до хронології, можна проаналізувати певний проміжок часу в політичному житті країни, який став, на мою думку, ключовим в створенні фундаменту майбутньої кризи. Це 2004 рік, який ознаменувався не лише скандально відомою президентською гонкою, але й прийняттям змін до діючої Конституції України.
Перехід країни до парламентсько – президентської форми правління, хоча і мав яскраво політичне забарвлення, але все – таки асоціювався (на першому етапі) як позитивна динаміка та перспектива, яка б могла вирішити багато питань, пов’язаних з авторитарністю влади до 2004 року. Це і плюралізм думок, і можливість їх реалізації в колегіальному форматі, і розширення ролі політичних партій та інші аргументи.
Сьогодні в 2009 році ми вже говоримо про зовсім інші речі. Невдачі парламентаризму сьогодні вражають своєю масштабністю, починаючи від нефунціональності та закінчуючи партійною узурпацією. В цьому процесі хочу звернути увагу перш за все на :
· Тенденцію масової непрофесійності, що обумовлено діючим виборним законодавством.
· Посилення партійної дисципліни, що в свою чергу є чинником, який дискредитує сутність парламентаризму.
· Відсутність чіткої законодавчої бази яка б регулювала характер взаємовідносин між гілками влади та між владою та опозицією.
· Відсутність політичної волі та свідомості, що впливає на прийняття політичних рішень та функціонування державних інститутів.
Розглядаючи детально кожний з цих аспектів, слід зазначити, що кожний з них відбувався в складі певного глобального процесу і має свої шляхи виходу:
1) Проблеми пов’язані з політичною кризою дуже сильно залежать від проблем виборчого законодавства. Перехід до пропорційної виборчої системи з закритими партійними списками, створив таку систему, при якій зв’язок «виборець – народний депутат» немає жодного сенсу. Партійне керівництво в таких умовах узурпує владу, а партійні списки є носіями непрофесійних кадрів.
Шляхи виходу:
· Зміна виборчої системи на пропорційну з відкритими списками. Саме цю систему я вважаю найбільш дієвою, враховуючи недоліки мажоритарної ( розподіл округів, партійні ярлики) та непрактичність змішаної.
· Прийняття нового виборчого кодексу, який би закрив би всі питання, пов’язанні з виборчим процесом.
2) Гостріше стоїть питання з таким процесом як конституційна реформа, яка фактично й уособлює собою той величезний комплекс проблем, який спровокував протистояння гілок влади. Варто зазначити, що процес значно закам’янілий, тому зрушити цю проблему з місця зможе тільки прийняття нової Конституції, яка б чітко розмежовувала всі повноваження та обов’язки всіх органів державної влади, для скасування протиріч, які призводять до відвертого політичного протистояння.
Шляхи виходу:
· Прийняття нової Конституції, яка б скасувала конституційну реформу, та по – новому розподілила державну владу за принципом «стримування та протидій», що б зробило державні органи взаємозалежними та приреченими на компроміс.
· Прийняття закону «О опозиції», який би скоординував діяльність між владою та опозицію, закріпивши їх співпрацю.
3) Проблема відсутності політичної волі та свідомості, на мою точку зору пов’язана з відсутністю загальноукраїнський традицій політичної діяльності, яка б дала змогу говорити про формування певної конкретної національної (не пострадянської) моделі державного управління. Відсутність цього призвело до того, що країна розвивалася в перші роки незалежності по радянській моделі, окремі елементи якої збереглися і по сьогодні.
Шляхи виходу:
· Формування національної ідея
· Надання стимулу та заохочення молодих фахівців
· Розвиток патріотизму та відстоювання національних інтересів
Висновок: Причини та реалії політичної кризи в Україні криється в непродумано проведеній конституційній реформі, недосконалості виборчого законодавства, відсутності чіткої юридичної бази, низькому рівні політичної волі та свідомості. Така ситуація потребує швидкого вирішення, якого , на мою думку, можна досягнути шляхом послідовних реформ, які в умов не тільки політичної, але й економічної кризи, мають величезне значення для майбутнього України.
|