Коваленко Антон

Запорізький національний університет

Мабуть, найбільш часто вживаним слово на сьогоднішній день стає «криза». Економіка, промисловість, політика, соціальна політика, держава, світ – все навколо нас потерпає від цього жахливого стану… Але насправді наші дії, а значить і результат, передусім залежить від погляду на кризу. З одного боку, можна розглядати кризу як процес застою, який треба перечекати, сподіваючись на Бога, долю або, як зазначають провідні економісти, на міжнародний ринок. Але в очікуванні результату він не прийде. Можна поглянути на кризу як на потенціал, який ми можемо реалізувати. Вона відкриває ті проблеми, які існували до того перманентно, і виникає безпрецедентний шанс вирішити їх, реалізувавши певні стратегічні реформи.

Безумовно, погляд на кризу як потенціал є більш ефективним та актуальним. Розглянемо тоді можливість реформування в умовах кризових явищ в політичні сфері. Парламент, який тривалий час не працює, фіктивна недієва коаліція, відсутність системи стримувань і противаг в Конституційній моделі функціонування органів державної влади. Цей перелік може бути продовжений. Безумовно, ситуацію треба змінювати, тільки яким чином?

Мінімум три-чотири ключових варіантів існує на сьогоднішній день для реалізації. Президентська республіка, парламентська, президентсько-парламентська. Повернення до мажоритарної форми виборів, створення відкритих списків (у трьох редакціях). Такі проекти створені, в достатній кількості. І «технічна» складова реформування більш-менш визначена.

Єдине, що можу зазначити – проекти недопрацьовані, а головне – не узгоджені між різними суб’єктами політичного процесу. А це означає, що жодне рішення не зможе бути прийняте, через відсутність сили, яка може приймати рішення одноосібно, або компромісу між різними силами.

Таким чином ми виходимо на іншу складову будь-якого реформування в політичній сфері. Назвемо його «орієнтаційно-виховним» аспектом. До нього входять такі елементи:

ü формування політичної культури у населення, виховання поваги до правил гри;

ü пошук можливостей для компромісів між політичними силами;

ü створення практики прийняття виважених рішень замість спонтанних, непродуманих проектів.

І якщо напрацювання технічної складової існує, то жодна з політичних сил не може представити бачення іншої складової в теорії. На практиці ж взагалі компроміси знаходяться виключно у формі політичного торгу. І поки вищезазначені механізми не будуть визначені та реалізовані, будь-яка реформа приречена на провал.

Як приклад, можемо вказати Закон № 2222 від 08.12.2004. Зміни до Конституції приймались під тиском, спонтанно. Результатом є повне розбалансування відносин між галками і інституціями влади та той хаос, який ми зараз бачимо в політичній сфері.

Для наближення до ідеалу «орієнтаційно-виховного» аспекту можу запропонувати такі методи:

ü розділити запропоновані моделі реформування на 2 – 3 групи (президентська форма, парламентська, президентсько-парламентська; мажоритарна, пропорційна, відкриті списки);

ü визначити сили, які підтримують той чи інший варіант реформ;

ü за спільними переговорами втілити моделі у чіткі узгоджені проекти законів;

ü винести на голосування 3 закони;

ü через систему соціальної реклами почати процес пропаганди поваги до системи правил, норм, законів.

Не можу не зважати на те, що в існуючих реаліях та стані сформованості політичної еліти реалізація запропонованих кроків майже неможлива, але без їх втілення реформування так само виглядає неможливим. В ідеалі реалізація запропонованих методів була б в умовах формування нової політичної еліти (а вибори в Тернополі показали, що це також можливо). Тому, сподіваємось на те, що тривалий час встановлення таких традицій, як виваженість рішень, компромісні відносини в політикумі та повага до законів у населення може стартувати саме в даній кризі, а криза-потенціал буде максимально реалізований.