Все частіше характеризуючи ситуацію нашої країни ми вживаємо слово «криза». Її характеризують в різноманітних аспектах таких, як «політична криза», «економічна криза» та «соціальна криза». Розглядаючи наслідки політичної нестабільності згідно аналізу та думок багатьох експертів,фахівців,вчених Європи з вивчення політичної кризи в Україні виділяють 5 основних причин:
Звертаючи увагу на економічну кризу, яка охопила всі сфери української дійсності, вважливе значення в вирішенні проблем, пов’язаних з нею має аспект з’ясування причин, які тим чи іншим чином вплинули на сучасне становище України. Однією з таких причин є політична криза, яка виступає стимулюючим та детермінуючим фактором в сучасному кризовому становищі. Звертаючись до хронології,можна проаналізувати певний проміжок часу в політичному житті країни, який став, на мою думку, ключовим в створенні фундаменту майбутньої кризи. Це 2004 рік, який ознаменувався не лише скандально відомою президентською гонкою, але й прийняттям змін до діючої Конституції України.
Мабуть, найбільш часто вживаним слово на сьогоднішній день стає «криза». Економіка, промисловість, політика, соціальна політика, держава, світ – все навколо нас потерпає від цього жахливого стану… Але насправді наші дії, а значить і результат, передусім залежить від погляду на кризу. З одного боку, можна розглядати кризу як процес застою, який треба перечекати, сподіваючись на Бога, долю або, як зазначають провідні економісти, на міжнародний ринок. Але в очікуванні результату він не прийде. Можна поглянути на кризу як на потенціал, який ми можемо реалізувати. Вона відкриває ті проблеми, які існували до того перманентно, і виникає безпрецедентний шанс вирішити їх, реалізувавши певні стратегічні реформи.
Україна пройшла складний та суперечливий шлях переходу від авторитаризму до демократії. На початку державності постало питання про вибір політичної системи яка б найкращим чином відповідала усім вимогам та викликам що постали перед молодою державою. В силу як історичних так і політичних мотивів, в 1996 році в Україні, з прийняттям Конституцій, утвердився напівпрезиденталізм. В 2004 році під час серйозної політичної та суспільної кризи та під тиском різних політичних угрупувань Верховна Рада прийняла зміни до Основного Закону, затвердивши таким чином, як стверджувалось, перехід від президентсько-парламентської форми правління до парламентсько-президентської.
Коли ми говоримо про нинішню українську кризу, треба розуміти, що світова криза, на яку так люблять посилатися лідери (вони ж і вороги) нашої держави, послужила лише каталізатором суто внутрішніх проблем, що накопичилися за останні декілька років. Щоб переконатися в безпідставності заклинань влади про загальний характер кризи, достатньо подивитися лише на декілька цифр, узятих з абсолютно різних джерел.
Ні для кого, не є секретом те, що нині Україна перебуває в стані економічної та політичної кризи.
І як завжди в таких ситуаціях люди задаються питаннями: «Хто є винуватцем нинішньої ситуації?», «Як довго буде тривати криза?», «Чи є якісь шляхи виходу з неї? А якщо є, то які?» і т.д.
На мою думку, кризова ситуація в Україні є наслідком впливу не лише зовнішніх економічних чинників, котрі, як вважають більшість експертів, спричинені кризою неповернення іпотечних кредитів у США, які у неконтрольованих обсягах надавалися банками громадянам держави.
Я вважаю, що в нашій країні криза набула загальномаштабного характеру, так як нестабільність економічної ситуації підсилюється також політичними, соціальними, демографічними чинниками.
Замість пошуку винних українським лідерам треба зосередитися на тому, як зробити Україну сильнішої та стабільнішою після кризи.
Щоб знайти напрями подальшого розвитку, треба для початку проаналізувати передумови такої тяжкої економічної ситуації.
До цього часу економічне зростання у нашій державі було пов’язане насамперед з економічним бумом в інших країнах світу.
50 % експорту – це чорна металургія та хімічна промисловість. Прибутки від цих сфер економіки фінансово підтримували внутрішній ринок, що супроводжувалося доступністю кредитів і підвищенням цін на нерухомість.
