Загальна оцінка акту: Проект закону «Про лобіювання» сприятиме виведенню значної кількості методів лобістської діяльності із тіні. Цілком слушно проект закону розмежовує лобістську діяльність та діяльність інститутів громадянського суспільства щодо представлення та захисту власних інтересів та інтересів своїх членів. Проект визначає суб’єктів лобістської діяльності, порядок їхньої реєстрації та акредитації, звітності, побудови відносин із органами державної влади та їх посадовими особами у лобістській діяльності. Потребує доповнення механізмів підвищення прозорості лобістської діяльності, визначення особливостей оплати витрат та послуг лобістів, доповнення прав та обов’язків суб’єкта лобістської діяльності та органів державної влади, в тому числі участі лобіста при обговоренні акту, що є предметом лобіювання в органі державної влади та комітеті парламенту, адже передбачення таких можливостей сприятиме зацікавленості в офіційній реєстрації та публічній участі у процесі лобіювання більшої кількості лобістів.

У попередній статті я уже писав про два політичні проекти України, «галицький» і «радянський». Тепер варто деталізувати один із проектів і його реальний політичний потенціал, який ми бачимо діяльності політичних партій.

Перш за все розпочнемо із партійно-територіального розмежування двох проектів. Отож партії умовно радянського проекту зосереджуються і проводять активну діяльність в основному на Сході і Півдні України. Він представлений такими партіями: ПР, КПУ, Народна Партія, частина Батьківщини.

Партії умовно галицького зосереджуються і мають свій електорат на Заході в Києві.

Представлений партіями: НРУ, УНП, Свобода, Батьківщина(частина), За Україну, НУНС, КУН, Українська партія.

Основою всієї демократичної системи є гарантія  правової держави своїм громадянам рівного і вільного права на участь в ухваленні рішень. З цього погляду зору кожний громадянин повинен мати реальну можливість брати участь у політичному процесі: від пасивного споглядання до високої політичної та економічної активності. Будь-яке державне рішення  може і заторкувати  інтереси окремих громадян, різних прошарків населення,  і регулювати окремі види діяльності. Виникає  зацікавленість суб'єктів політичних відносин в ухваленні конкретних рішень, які відповідали б їхнім інтересам, і як наслідок –  тиск на структури влади, посадових осіб, засоби масової інформації для ухвалення бажаного результату.

        Суспільство завжди, на всіх етапах свого розвитку поділяється на соціальні групи і кожна з них потребує своєї самосвідомості, усвідомлення свого місця і спільних завдань. Саме це усвідомлення тісно пов’язується і з необхідністю переходить в тлумачення особливостей, потреб, труднощів, шляхів розвитку, цілей і ідеалів, які належать усьому суспільству, народу, країні, то все це робить ідеологію ідейною опорою не лише соціальних груп, але і важливим, постійно необхідним елементом суспільства в цілому.

З огляду на те, що Україна є повноцінною демократичною європейською державою, вона стала активно застосовувати практику політики примирення, яка є основою добросусідських відносин між країнами. Проте для України ще більш важливим питанням є примирення внутрішнє, для поєднання частин України, розділених історичними передумовами. Одним з наболілих питань, які потребують вирішення через політику примирення, є примирення ветеранів ОУН-УПА та ветеранів радянської армії, чи радше примирення їх послідовників.

У демократичних країнах громадянське суспільство виступає в ролі партнера держави у вирішенні соціальних і суспільних проблем. Держава бере на себе зобов'язання створити сприятливі правові умови для діяльності Громадських організацій, забезпечує значну частину фінансування діяльності ГО

Згідно з Конституцією України встановлено напівпрезидентську (змішану) форму правління з ознаками як парламентської, так і прези­дентської форм правління. Рівень компетенції президента України залишився досить високим і після прийняття змін до Конституції України.