Ні для кого, не є секретом те, що нині Україна перебуває в стані економічної та політичної кризи.
І як завжди в таких ситуаціях люди задаються питаннями: «Хто є винуватцем нинішньої ситуації?», «Як довго буде тривати криза?», «Чи є якісь шляхи виходу з неї? А якщо є, то які?» і т.д.
На мою думку, кризова ситуація в Україні є наслідком впливу не лише зовнішніх економічних чинників, котрі, як вважають більшість експертів, спричинені кризою неповернення іпотечних кредитів у США, які у неконтрольованих обсягах надавалися банками громадянам держави.
Я вважаю, що в нашій країні криза набула загальномаштабного характеру, так як нестабільність економічної ситуації підсилюється також політичними, соціальними, демографічними чинниками.
Основою всієї демократичної системи є гарантіяправової держави своїм громадянам рівного і вільного права на участь в ухваленні рішень. З цього погляду зору кожний громадянин повинен мати реальну можливість брати участь у політичному процесі: від пасивного споглядання до високої політичної та економічної активності. Будь-яке державне рішенняможеі заторкувати інтереси окремих громадян, різних прошарків населення,і регулювати окремі види діяльності. Виникаєзацікавленість суб'єктів політичних відносин в ухваленні конкретних рішень, які відповідали б їхнім інтересам, і як наслідок – тиск на структури влади, посадових осіб, засоби масової інформації для ухвалення бажаного результату.
Україна пройшла складний та суперечливий шлях переходу від авторитаризму до демократії. На початку державності постало питання про вибір політичної системи яка б найкращим чином відповідала усім вимогам та викликам що постали перед молодою державою. В силу як історичних так і політичних мотивів, в 1996 році в Україні, з прийняттям Конституцій, утвердився напівпрезиденталізм. В 2004 році під час серйозної політичної та суспільної кризи та під тиском різних політичних угрупувань Верховна Рада прийняла зміни до Основного Закону, затвердивши таким чином, як стверджувалось, перехід від президентсько-парламентської форми правління до парламентсько-президентської.
Звертаючи увагу на економічну кризу, яка охопила всі сфери української дійсності, вважливе значення в вирішенні проблем, пов’язаних з нею має аспект з’ясування причин, які тим чи іншим чином вплинули на сучасне становище України. Однією з таких причин є політична криза, яка виступає стимулюючим та детермінуючим фактором в сучасному кризовому становищі. Звертаючись до хронології,можна проаналізувати певний проміжок часу в політичному житті країни, який став, на мою думку, ключовим в створенні фундаменту майбутньої кризи. Це 2004 рік, який ознаменувався не лише скандально відомою президентською гонкою, але й прийняттям змін до діючої Конституції України.
Суспільство завжди, на всіх етапах свого розвитку поділяється на соціальні групи і кожна з них потребує своєї самосвідомості, усвідомлення свого місця і спільних завдань. Саме це усвідомлення тісно пов’язується і з необхідністю переходить в тлумачення особливостей, потреб, труднощів, шляхів розвитку, цілей і ідеалів, які належать усьому суспільству, народу, країні, то все це робить ідеологію ідейною опорою не лише соціальних груп, але і важливим, постійно необхідним елементом суспільства в цілому.
